УКРАЇНСЬКИЙ МІФ

2:26pm: МОЛОДИЙ ІДЕАЛІСТИЧНИЙ ФРОНТ (МІФ) 14 жовтня 2006 року згорнув зовнішню діяльність та саморозпустився...

Ті, кого цікавить докладніша інформація, можуть написати на е-мейл: ukrmif@ukr.net

12:54pm: "МІФОПОЕТИКА і МІФОПОЛІТИКА..." Л. Павлюк
- „Міф — це не тільки те, що з раціонального погляду є напівправдою, перебільшенням, випередженням подій. Це те, що з емоційного погляду є правдою”;
- „Міф надає сенсу, освячує, втаємничує, розширює горизонти видимості, наділяє правами і могутністю”;
- „Міф - це оповідь про важливі природні соціальні чи світобудовні явища, яка виконує роль сакральної історії етносу, роду чи особистості...” 
 
Читати статтю:  ТУТ

9:40pm: ОБЕРЕЖНО! АТЕЇЗМ...
У США опублікували список найбільш атеїстичних країн світу.

Американський Pitzer College опублікував список 50 найбільш атеїстичних країн світу […] станом на 2005 рік. У першу 10-ку війшли:
1. Швеція – мінімум 45%, максимум 85%;
2. В’єтнам – 81%;
3. Данія – 43-80%;
4. Норвегія – 31-72%;
5. Японія – 64-65%;
6. Чехія – 54-61%;
7. Фінляндія 28-60%;
8. Франція – 43-54%;
9. Південна Корея 30-52%;
10. Естонія – 49%.

Росія – 12 місце. США – 3-8% атеїстів. При складанні рейтингу не бралися до уваги Китай та Північна Корея, де атеїзм є офіційною державною доктриною, повідомляє Washington Profile.

Джерело: http://www.religio.ru/mediamirrow/460.html

1:38am: ВІТАННЯ З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

СЛАВА НАШИМ - СЛАВА УКРАЇНІ!

Вітаємо Вас із Днем незалежності України!

15 років тому Божою волею Українцям подаровано власну Державу...

Україна - це Богом дана Країна. Наша з Вами мета (сподіваємося) - Велика
Україна. Переконані, що Велика Україна (як Ідея) може цікавити лише
Велико-Українців. Для окупантів (та їх «українських» друзів-колаборантів)
Україна - це лише об’єкт завоювання та побутового використання.

Найголовніше для держави - це цивілізаційний вибір. Яке місце України, у
світовій цивілізації XXI ст.?

Нас змушують вибирати: Росія чи Євросоюз? А чи вітають за кордоном ідею Великої України взагалі?

Між іншим, незалежність - це (насамперед) певний ступінь нейтралітету для Нашої Держави, чи не так? Віримо, що прийде час, коли Українці святкуватимуть День Незалежності не тільки з радістю, а й із гордістю!

Вітаємо всіх Українців правих поглядів, незалежно від релігійних, ідеологічних та політичних переконань! Сподіваємося також, що всі про-Українські рухи, партії, об’єднання мають одну мету - Велика Україна. Кожен своїм шляхом, але всі ми разом (і кожен окремо) будуємо майбутнє нової Країни вже сьогодні...

Надіємося на взаємну допомогу, підтримку та творчість там, де збігатимуться Наш світогляд та інтереси... Час будувати мости!

Вітаємо Вас із Днем Незалежності України! Дай, Боже...

24.08.2006 

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
(О.Олесь)

1:25pm: МІФ

 

МІФ

 

ВОЛЯ. ПРАВО. ЄДНІСТЬ.

 

Молодий ідеалістичний фронт (МІФ) — вільне об’єднання правої Української молоді для спільної діяльності в ім’я нової України.

Наш прапор (тимчасовий) — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого і блакитного кольорів. Жовтий (зверху) позначає Сонце, Ідеальне; Блакитний (знизу) — Землю, Матеріальне начало. 

Наш знак — чорний рівносторонній хрест та знак безкінечності на білому полі.

  

БОГ І УКРАЇНА

 

МІФологічний відділ — провідний відділ МІФу, діяльність якого спрямована на пошук, творення та поширення нового ідеалістичного, позитивного, про-Українського світогляду. А також — здійснення про-Українського ідейного опору в інформаційному середовищі Української молоді.

 

МІФ діє виключно в межах права та чинного законодавства України.

 

МОЛОДЬ РАЗОМ — НОВА УКРАЇНА!

 

 (Робоча концепція)

Нашизм (націонал-солідаризм) — ідеалістична права ідеологічна концепція МІФу, що має за основу об’єднання національно свідомих молодих Українців навколо спільних ідей, поглядів та діяльності спрямованих найперше на самозбереження Українців для України.

 

 

СЛАВА НАШИМ — СЛАВА УКРАЇНІ!

 

Зворотний зв’язок: ukrmif@ukr.net

11:32pm: "Книга Воїна Світла", Паоло Коельо
"Книга Воїна Світла", Паоло Коельо.
Читати: http://www.banderivets.org.ua/?page=pages/zmistb/zmistb00

4:31am: РЕЛІГІОМЕТР

Забавний тест на схильність до релігій: http://uath.org/religiometer/index.php

3:39am: ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ І СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОРИ

(скорочено)

Якщо герб має два основні атрибути – символ і тло, то кольором гербового символу є колір жовтий, а кольором тла є колір блакитний або синій. Таких випадків в українській геральдиці (за В. Сергійчуком) 28. Альтернативних їм прикладів – коли кольором символу є блакитний (синій), а кольором тла жовтий – лише 5. Загальне співвідношення – 28: 5. На користь саме жовтого символу і синього тла.

 
Неабияке значення, вважаю, має той факт, що саме той історичний суб’єкт, завдяки якому українська національна символіка найбільш гучно і належно заявила про себе – Українська Народна Республіка – мала своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише В. Сергійчук, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло Грушевський».

Тобто бачимо чітку геральдичну традицію. Ось як її пояснює професор В.Сергійчук у своїй вищезгаданій праці «Українська символіка...». Він пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і .львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі» (В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83).

Поділяє цю думку та принципи такого підходу й інший науковець – кандидат історичних наук Василь Ткаченко у своїй статті «Українська національна символіка у пошуках форми та змісту» («Молодь України», 2, 3 серпня 1989 р.): «Згідно правил геральдики і прапорництва – колір гербового тла переноситься в нижню частину прапора, а колір гербового символу – в нижню. Тобто український прапор повинен бути дійсно жовто-блакитним, таким, як це було затверджено Українською Центральною Радою в березні 1918 року, з подачі її голови – видатного історика Михайла Грушевського».

Звичайно, був ще й блакитно-жовтий прапор Галичини в Австро-Угорській імперії, і (єдине) пояснення цьому зустрічаємо лише у Василя Ткаченка: «Головна Руська Рада проголосила у Львові у жовтні 1848 р. українськими емблемами герб Романовичів – золотого лева на блакитному полі. Згідно з геральдикою, це обумовлювало й кольори прапора, – угорі жовтий знак лева, а знизу – блакитний колір. Саме такий порядок і був прийнятий, тобто прапор повинен був називатись «жовто-блакитний». Проте згодом з незрозумілих причин (можливо під впливом австрійських кольорів – вгорі чорний, а знизу жовтий) серед галичан поширилася назва прапора «блакитно-жовтий». («Молодь України», 2, 3 серпня 1989 р.).

Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату, то його пояснено тим, що гетьман просто захотів змінити прапор УНР якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було – прапор УНР.

 

Навіть, – зверніть увагу, – як у деяких художніх і не зовсім фільмах, послідовники сатанизму використовують не якісь там вишукані злостиві символи, а звичайний християнський хрест тільки обов’язково перевернутим. Отже ми повинні дуже серйозно підійти до правильного розташування кольорів на нашому прапорі, щоб не сказали про нашу боротьбу за свій прапор, мовляв: «Якщо вже так хочете мати свій національний прапор – то нехай вже буде по-вашому, візьміть вже його, тільки перевернутим.

 

Олег МАЗУРИК, Кам’янець-Подільський

3:26am: «СУМНО»

Сторінка націоналістичної молоді: http://www.sumno.com/

3:21am: ОПИТУВАННЯ НА «СУМНО»

«Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?» 
http://www.sumno.com/forum/index.php?showtopic=601&st=0

3:05am: ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ ЧИ СИНЬО-ЖОВТИЙ?

© Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексило-логії (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).

З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.

З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно, синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.

Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.

По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.

По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.

Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Джерело: "Народний Оглядач"(http://observer.sd.org.ua/news.php?id=9794)

3:00am: «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

http://slovnyk.net/

2:57am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

А

А², спол. I. протиставний. 1. Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не..., а або а не). Поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим. 2. Поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого; але, проте, однак. 3. Поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості; проте, однак, все-таки. Поєднує підрядне допустове речення з головним. II. зіставний. Поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії; значенням наближається до тим часом, водночас. III. приєднувальний. 1. Приєднує нові речення або члени речення за послідовного викладу думок, опису ряду предметів чи явищ. 2. У сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю. Поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі. 3. Приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку. Приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення. Приєднує вставні слова або речення у такому самому значенні, у сполуч. зі сл. іноді, крім того, найбільше, особливо, може, тим більше, головне, по-друге та ін. Приєднує речення і члени речення, які додатково характеризують або оцінюють висловлену думку. Приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення, у сполуч. зі сл. тому, через те, отже, значить і т. ін. Приєднує речення або члени речення, які вказують на висновок, що випливає з попереднього речення, у сполуч. зі сл. все через. Приєднує речення або члени речення, в яких розкривається причина того, про що йшла мова раніше. 4. Уживається на початку речень, в основному питальних. Уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови. ** А то: а) бо інакше, бо в противному разі, бо; б) тому що, через те що, бо; в) насправді ж, у дійсності; г) або. IV. приєднально-підсилювальний; у сполуч. із займ. і присл. як, який, скільки, що та ін. Приєднує речення (здебільшого питальні чи окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їх змісту. V. єднальний, діал. Має значення спол. "і".

АБСОЛЮТИЗМ, -у, ч. Форма керування державою, за якої верховна влада повністю належить одній особі – монархові; самодержавство.

АВТОКРАТІЯ, -ї, ж., книжн. Форма правління, за якої одній особі належить необмежена верховна влада; абсолютизм.

АВТОРИТАРИЗМ, -у, ч. Те саме, що авторитарність.

АВТОРИТАРНИЙ, -а, -е. 1. Заснований на беззастережному підпорядкуванні владі, авторитетові. 2. Який прагне незаперечно утвердити свій авторитет (у 1 знач.); владний. ** Авторитарний капіталізм – економічна система, за якої основні ресурси знаходяться у приватній власності.

АВТОРИТЕТ. 1. тільки одн., род. -у. Загальновизнане значення, вплив, поважність (особи, організації, колективу, теорії і т. ін.). 2. род. -а. Про особу, що користується впливом, повагою, заслуговує повного довір'я.

АЛЬТЕРНАТИВА, -и, ж. Необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну. // Кожна з цих можливостей.

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ, -а, -е. Який містить альтернативу. Альтернативні судження. ** Альтернативне навчання – процес, спрямований на ширше задоволення потреб учнів шляхом індивідуального добору нетрадиційних навчальних закладів. Альтернативна вартість – вартість виробництва товару або послуги, що її вимірюють під кутом зору втраченої можливості виробництва іншого виду товару.

АЛЬФА, -и, ж. Назва першої літери грецького алфавіту. ** Альфа і омега – початок і кінець чого-небудь; основне, головне в чомусь.

АЛЬЯНС, -у, ч. Спілка, об'єднання на основі договірних зобов'язань.

АНАРХІСТ, -а, ч. 1. Прибічник анархізму (у 1 знач.). 2. Про людину, яка нехтує встановленими правилами виробничої й суспільної дисципліни.

АНАРХІЯ, -ї, ж. 1. Стан суспільства, в якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов'язкових норм поведінки; безвладдя. 2. перен. Безладдя, хаос.

АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ, -у. ч. Дрібнобуржуазна течія в робітничому русі, що виникла в кінці 19 – на початку 20 ст.

АНТИ... Префікс, що означає протилежність, протидію, ворожість, а також заміну чи подібність.

АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ, -у, ч. Рух, спрямований проти клерикалізму, проти привілеїв церкви та духівництва.

АНТИСЕМІТИЗМ, -у, ч. Одна з форм національної та релігійної нетерпимості, що виражається у ворожому ставленні до євреїв.

АНТИСІОНІЗМ, -у, ч. Сукупність ідеологічних і політичних поглядів, які засуджують сіонізм.

АПОЛІТИЧНИЙ, -а, -е. Який стоїть осторонь суспільно-політичного життя.

АПОЛІТИЧНІСТЬ, -ності, ж. Ухиляння від участі в суспільно-політичному житті.

АРІЙЦІ, -ів, мн. (одн. арієць, -йця, ч.; арійка, -и, ж.). 1. В етнографії та антропології – назва слов'ян, індусів, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена згодом на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі – представники ';вищої';, німецької раси.

АРХЕТИП, -у, ч. 1. У пізньоантичній філософії – прообраз, ідея. 2. Найдавніший (зазвичай невідомий) текст писемного пам'ятника, який є першоджерелом для наступних копій. // літ. Реконструйовна фабула або сюжет, загальні для міфів, фольклору та літератури різних народів. 3. лінгв. Гіпотетично реконструйовна або фактично засвідчена мовна форма, вихідна для пізніших утворень. 4. В психології К. Юнга – первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві людині як суб'єкту колективного несвідомого.

АТЕЇЗМ, -у, ч. Заперечення існування Бога; відмова від релігійних вірувань; безбожність, безвір'я.

АТЕЇСТ, -а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник.

АТЕЇСТ, -а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник.

2:57am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Б

БАНДИТИЗМ, -у, ч. Злочинна діяльність озброєних банд, що чинять грабежі, розбої, вбивства; терористична діяльність різних банд.

БІЛЬШОВИЗМ, -у, ч., іст. Ідейні, теоретичні, стратегічні й тактичні основи революційного пролетарського руху та революційного перетворення капіталістичного суспільства в комуністичне.

БРАТЕРСТВО, -а, с. Велика дружба, братське єднання.

БРАТСТВО, -а, с. 1. Група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю і метою, які додержуються певних установлених ними правил. 2. тільки одн. Братське почуття, ставлення; дружба. 3. Монахи одного ордену.

2:57am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

В

ВІЙНА, -и, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. ** Громадянська війна – організована збройна боротьба за державну владу між конфронтуючими класами та соціальними групами всередині країни. Повітряна війна: у міжнародному праві – ведення воюючими сторонами воєнних дій у повітряному просторі. Світова війна – глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу. Ядерна війна – війна, в якій основним засобом ураження є ядерна зброя. 2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. ** Війна цін – повторюване довготривале зниження підприємствами, фірмами цін на свою продукцію.

ВІРА¹, -и, ж. 1. Упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь. // у кого. Впевненість у позитивних якостях кого-небудь, у правильності, розумності чиєїсь поведінки. 2. Те саме, що довір'я. ** Віри не йметься кому – не віриться комусь. Жити на віру – бути одруженим без офіційного оформлення шлюбу. Приймати на віру – вірити в що-небудь без доказів. 3. рел. Визнання існування Бога, переконання в реальному існуванні чогось надприродного. // Те або інше релігійне вчення, віровизнання.

ВОЛЯ, -і, ж. 1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. // Прагнення досягти своєї мети; рішучість. 2. Бажання, хотіння. // Вимога, наказ. ** Воля ваша (твоя) – як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш). З доброї волі – без примусу, добровільно. Остання воля чия – бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. Із своєї (власної) волі: а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу. 3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. // Дозвіл, згода, рішення. ** Віддаватися на волю кому, чому – давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. Вольному воля – як собі хочеш (хочете). Мати волю над ким – вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. 4. Відсутність обмежень; привілля. // Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). ** Давати волю кому, чому – не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. На волі: а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі. 5. Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство. // Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. 6. іст. Звільнення селян від кріпацтва.

2:56am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Г

ГЕРАЛЬДИКА, -и, ж. Допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби та їх історію. // Мистецтво гербів.

ГЕТЬМАН, поет. ГЕТЬМАН, -а, ч. У 16 ст. – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від 17 ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.

2:56am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Д

ДАРВІНІЗМ, -у, ч. Вчення про еволюційний розвиток органічного світу й закономірності його історичного розвитку.

ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ, -ї, ж. Відмова від ідейних, світоглядних, класових засад у соціальному житті, в його зображенні. Деідеологізація мистецтва.

ДЕМОКРАТІЯ, -ї, ж. 1. Форма управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові. 2. Форма, принцип керівництва яким-небудь колективом, за якого забезпечується активність і широка участь цього колективу у здійсненні всіх заходів.

ДЕРЖАВА, -и, ж. Апарат політичної влади в суспільстві. // Країна з таким апаратом політичної влади. ** Держава-рантьє – держава, яка розмістила значні капіталовкладення в інших країнах для отримання звідти прибутку у вигляді процентів та дивідендів. Держава транзиту – будь-які держави, через територію яких вантажі (товари та інші предмети) перевозяться транзитом з держав відправлення в держави призначення.

ДЕРЖАВА, -и, ж., заст. 1. Маєток, помістя, володіння. 2. Міцність. 3. Влада, керівництво. 4. Один із символів влади монарха. Держава і скіпетр.

ДИРЕКТОРІЯ, -ї, ж., іст. Назва деяких урядів, зокрема у Франції в епоху революції (1795 – 1799 рр.), соціал-демократичного уряду в Україні (1918 – 1919 рр.).

ДОГМА, -и, ж. 1. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов. ** Догма права – формально-логічне тлумачення норм чинного права. 2. перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії.

2:56am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Е

ЕКОНОМІКА, -и, ж. 1. Сукупність суспільно-виробничих відносин. 2. Господарче життя, стан господарства (країни, району і т. ін.). // Структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарської діяльності. // Господарська і фінансова діяльність. ** Математична економіка – напрям теоретичної економіки, який використовує математичні методи й моделювання для виявлення закономірностей та ефектів в економічних системах. Прикладна економіка – частина економічної науки, яка вивчає реальні економічні об'єкти та процеси. Ринкова економіка – тип господарства, головним регулятором і рушійною силою розвитку якого є ринок. 3. Наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальний аспект якої-небудь галузі господарської діяльності. // Матеріали з питань цієї науки.

ЕКСТРЕМІЗМ, -у, ч. Прихильність до крайніх поглядів і заходів (перев. у політиці).

ЕСТЕТИКА, -и, ж. 1. Наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві. // Система поглядів на мистецтво, якої дотримується хто-небудь. 2. Краса, художність чого-небудь. ** Технічна естетика – теоретична основа дизайну, що включає закономірності його розвитку, принципи і методи художнього конструювання.

ЕТИКА, -и, ж. 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін.

ЕТНОС, -у, ч. Спільнота людей (плем'я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.

2:55am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Є

ЄВГЕНІКА, -и, ж. Вчення про поліпшення "людської породи" біологічним шляхом, що виходить із визнання фізичної і психічної нерівноцінності рас, біологічного походження класів, класової нерівності. // Вчення про спадкове здоров'я і спадкові здібності людини, можливості обмеження передачі спадкових захворювань наступним поколінням і впливу на еволюцію людства.

ЄДНІСТЬ, -ності, ж. 1. Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. 2. Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. ** Фразеологічна єдність – стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів. 3. Схожість, цілковита подібність. 4. Спільність чого-небудь, зосередженість чогось в одному місці і т. ін.

2:54am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»
Ж

2:54am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

З

ЗАКОН, -у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. // тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. // у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання. ** Закон Божий: у школі – спеціальна дисципліна, що вивчає основи православного віровчення. Закон вартості – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєво сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. ** Закон попиту і пропозиції – особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник. Іменем закону – владою, наданою чинним законодавством. Поза законом бути (перебувати і т. ін.) – бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Сухий закон – заборона вживати алкогольні напої. 2. кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки. // Звичай, обряд. ** Закони Ману – пам'ятка давньоіндійського права; збірник наказів та правил, які регламентують поведінку індійця у приватному та громадському житті. 3. чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи. ** Закон підлості, жарт., розм. – переважна реалізація гіршого з двох можливих варіантів. 4. чого і без додатка. Об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач.). // Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві. // Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності. ** Закон великих чисел – закон, згідно з яким загальна закономірність не може бути виявлена на основі частинних проявів, випадків, а лише на основі великої кількості спостережень, що виключають випадкові чинники. Закон збереження енергії – один з основних законів природознавства, згідно з яким енергія не виникає з нічого і не зникає безслідно, а тільки перетворюється з одного виду на інший в еквівалентних кількостях. 5. Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення. ** Закон брати; У закон уступати, заст.: а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь; б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці).

ЗМОВА, -и, ж. 1. Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). 2. Взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії.

2:53am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

І

ІДЕАЛІЗМ, -у, ч. 1. Напрям у філософії, який, на противагу матеріалізмові, вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію – вторинним. 2. Схильність безкорисливо служити будь-якій справі, відданість високим моральним ідеалам. 3. Схильність до ідеалізації дійсності.

ІДЕОЛОГ, -а, ч. Виразник, захисник якого-небудь світогляду, ідеології.

ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ, -ї, ж. Дія за знач. ідеологізувати, ідеологізуватися.

ІДЕОЛОГІЯ, -ї, ж. Сукупність філософських, політичних, правових, моральних, релігійних та мистецьких поглядів, що характеризують те або інше суспільство, клас, політичну партію.

ІДЕЯ, -ї, ж. 1. Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу. 2. Основний принцип світогляду; переконання. 3. Думка про що-небудь, міркування з приводу чогось. // Задум, план, намір. 4. Основна думка, що визначає зміст твору. ** Маячні ідеї, мед. – ідеї, що не відповідають реальній дійсності, але уявляються хворому дійсними. Нав'язливі ідеї – ідеї, яких хворий не може позбутися, розуміючи при цьому їх об'єктивну необґрунтованість.

ІНДИВІДУАЛІЗМ, -у, ч. Принцип ідеології та моралі, згідно з яким інтереси окремої особи ставляться вище за інтереси суспільства, колективу. // Прагнення до яскравого вираження своєї особистості незалежно від колективу, а також поведінка, що виражає таке прагнення.

ІНОЗЕМЕЦЬ, -мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець.

ІНОРОДЕЦЬ, -дця, ч. У дореволюційній Росії – офіційна назва представника неросійської народності, зазвичай східної окраїни Російської імперії.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ, -у, ч. Міжнародна солідарність трудящих різних країн.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ, -а, ч. Прихильник, послідовник інтернаціоналізму.

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Стос. до різних народів, націй; міжнародний. // Який складається з представників різних народів, націй. 2. Який відповідає принципам інтернаціоналізму, ґрунтується на них.

2:53am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

К

КАПІТАЛІЗМ, -у, ч. Суспільний лад, в основі якого лежать різні форми приватної власності на засоби виробництва, ринкова економіка і громадянське суспільство, яке складається з двох основних класів – власників засобів виробництва і найманих робітників.

КАРТЕЛЬ¹, -ю, ч. 1. ек. Одна з форм монополії, учасники якої для підвищення прибутку укладають угоду про поділ ринків збуту, розміри виробництва, рівень цін на продукцію тощо; характеризується збереженням комерційної та виробничої самостійності об'єднаних підприємств. ** Банківський картель – угода між найбільшими банками про розподіл сфер діяльності та узгодження єдиної політики. 2. Об'єднання чи угода між політичними партіями у якому-небудь питанні.

КЛЕРИКАЛІЗМ, -у, ч. Політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на суспільно-політичне й культурне життя країни.

КОЛЕКТИВІЗМ, -у, ч. Колективна співпраця як принцип громадського життя та діяльності людей; прот. індивідуалізм.

КОМУНІЗМ, -у, ч., політ. Суспільно-економічна формація, що ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва. Утопічний комунізм.

КОНСЕРВАТИЗМ, -у, ч. 1. Один з основних ідеологічних напрямків, для якого характерне прагнення до стабілізації соціальних процесів, надання переваги традиційним суспільним інститутам і невіра у прогрес як у єдину можливу форму розвитку людського суспільства. 2. Прихильність до старого, віджилого, обстоювання його; консервативні погляди, переконання.

КОРПОРАЦІЯ, -ї, ж. 1. Договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. 2. Замкнена група осіб, об'єднана вузькофаховими, становими та іншими інтересами. 3. Товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі деяких інтересів; у США – загальна назва акціонерних товариств. 4. У праві – сукупність осіб, які об'єдналися для досягнення якої-небудь мети. 5. заст. Студентська організація в німецьких університетах.

КОСМОПОЛІТ, -а, ч. 1. Прибічник космополітизму. 2. спец. Рослини й тварини, поширені в усіх частинах земної кулі.

КОСМОПОЛІТИЗМ, -у, ч. Теорія, що проповідує байдуже ставлення до Батьківщини та свого народу, заперечує патріотизм, національну незалежність, національну культуру й висуває ідею створення світової держави, встановлення світового громадянства.

КРАЇНА, -и, ж. 1. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. // кого, чого. Місцевість, що характеризується наявністю в ній великої кількості кого-, чого-небудь. 2. Те саме, що держава. // перен. Про населення якої-небудь держави. 3. Те саме, що край¹ 5.

2:52am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

Л

ЛАД, ладу і ладу, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу. Вибувати з ладу. Ставати до ладу. 2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість. // Злагодженість, узгодженість у діях; організованість. // Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. // у знач. присл. ладом. Зрозуміло, ясно, не заплутано. Давати лад (кому, чому). Іти на лад. [Не] до ладу (кому і без додатка). 3. перев. з прийм. "в" ("у") та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач.). 4. з прийм. на та означ. Спосіб, зразок, манера. На всі лади. На один лад. На свій лад. 5. з означ. Система суспільного, державного укладу. Феодальний лад. 6. з означ. і чого, лінгв. Будова, структура (про мову). 7. з означ., муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору. 8. тільки мн., муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів. // Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів.

ЛИЦАР, -я, ч. 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. // Воїн з важким озброєнням і спорядженням. 2. іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. 3. перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь. // чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй. 4. перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. // Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Лицар сумного образу. 5. Почесне звання, що надається англійською королевою її підданим за вчинки, досягнення державного значення із правом додавання до імені приставки сер. Сер Пол (Маккартні).

ЛІБЕРАЛ, -а, ч. 1. Послідовник лібералізму; член ліберальної партії. 2. заст. Вільнодумна людина; вільнодумець. 3. перен., розм. Людина, схильна до терпимості, потурання кому-, чому-небудь.

ЛІБЕРАЛІЗМ, -у, ч. 1. Політичний напрям, який в епоху феодального кріпосництва та буржуазних революцій обстоював свободу буржуазії. 2. Який дотримується вільнодумних поглядів; вільнодумство. // перен. Відступ від певних правил, норм етикету тощо. 3. перен., розм. Зайва терпимість, потурання (звичайно шкідливе) кому-, чому-небудь.

ЛІВАК, -а, ч. 1. Прибічник украй лівих, радикальних поглядів. 2. перен., розм. Той, хто використовує робочий час для додаткових підробітків. 3. діал. Лівша.

ЛІВИЙ, -а, -е. 1. Розташований з того боку тіла, де міститься серце; прот. правий. // Розташований з боку тієї руки, яка ближча до серця. // Розташований з цього боку, якщо стояти обличчям у напрямі руху (річки тощо). // у знач. ім. ліва, -вої, ж. Ліва рука; лівиця. По ліву руку. 2. Політично радикальний чи більш радикальний, ніж інші. 3. розм. Побічний і незаконний. 4. розм. Пов'язаний з виконанням ким-небудь якої-небудь роботи з метою отримання незаконного заробітку.

2:51am: МІФ та «Великий тлумачний словник сучасної Української мови»

М

МАРКСИЗМ, -у, ч. Економічне і політичне вчення, основоположниками якого були К. Маркс і Ф. Енгельс.

МАСОН, -а, ч. 1. Послідовник масонства, член масонської ложі; франкмасон. 2. перен. Вільнодумець.

МАСОНСТВО, -а, с. Релігійно-етичний рух, що виник на початку 18 ст. в Англії, а згодом поширився у вигляді таємних товариств в інших країнах Європи. Нерідко поєднував завдання морального самовдосконалення з консервативними політичними поглядами; франкмасонство.

МАФІЯ, -ї, ж. 1. Терористична організація на о. Сицилія, що виникла наприкінці 18 ст. 2. Таємна, здебільшого бандитська, організація, яка шляхом терору й залякування втручається в політичне життя країни. // Таємна терористична організація, яка переслідує мету незаконного збагачення і діє методами погроз, насильства, вбивств. 3. розм. Група осіб, яка діє за якоюсь угодою, домовленістю (зазвичай з недоброю метою).

МЕНШОВИЗМ, -у, ч., іст. У російській соціал-демократії на початку 20-х рр. 20 ст.: фракційний рух, що протистояв більшовизму.

МЕСІАНІЗМ, -у, ч. 1. У деяких релігіях – вчення про пришестя на землю рятівника, що виконає божу волю. 2. Реакційне шовіністичне вчення про особливу, дуже важливу роль якогось одного народу в історії.

МЕСІАНСТВО, -а, с. Те саме, що месіанізм.

МИР¹, -у, ч. 1. Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода ( у 4 знач.). Жити в миру. ** Миром, у знач. присл. – мирно, без сварок і суперечок. 2. Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами; прот. війна. // Мирна праця. 3. Угода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір. 4. Спокій, тиша. ** Іти (зоставатися і т. ін.) з миром – уживається як добре побажання тому, хто йде або залишається.

МИРОТВОРЕЦЬ, -рця, ч., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.

МІЛІТАРИЗМ, -у, ч. Політика озброєння і підготовки до війни.

МІСТИКА, -и, ж. 1. Віра в існування надприродних, таємничих сил і здатність спілкування з ними людини. // Схильність до віри в надприродне й таємниче. 2. Щось загадкове, непояснюване.

МІСТИЦИЗМ, -у, ч. Релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці; схильність до містики. Впадати у містицизм.

МІФ, -у, ч. 1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. 2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.

МІФОЛОГ, -а, ч. Вчений, дослідник міфології (у 2 знач.).

МІФОЛОГІЯ, -ї, ж. 1. Сукупність міфів якого-небудь народу. 2. Наука про міфи (у 1 знач.).

МОВА, -и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. 2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. // Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. ** Аморфні (ізолюючі) мови – мови, що не мають форм словозміни. Державна мова – офіційно визнана і прийнята для спілкування у державних установах та армії, у спілкуванні між юридичними особами. Іноземні мови – мови, якими спілкуються в іноземних країнах, за кордоном. Материнська мова (материнка) – мова, якою спілкуються переважно з батьками, в окремій сім'ї. Мертва мова – мова, яка історично зникла із вжитку в регіонах, де нею користувалися (латина, давньогрецька, давньоруська та ін.). Національна мова – мова, якою спілкуються представники однієї національності. Частина мови – граматична категорія слів, об'єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі. 3. Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. ** Езопівська мова – замаскований спосіб вираження думок з недомовками й натяками. (Від імені давньогрецького байкаря Езопа). 4. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. // Розмова, бесіда. // Звуки розмови. Вести мову. Знаходити спільну мову. 5. Публічний виступ на яку-небудь тему; промова. 6. тільки одн., чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом спілкування. 7. У системах обробки інформації – природна або штучна знакова система для передачі інформації. ** Алгоритмічна мова – штучна мова, призначена для написання алгоритмів. Командна мова – набір процедурних операндів із встановленим синтаксисом, що використовуються для вказівки на функції, які повинні бути виконані операційною системою. Машинна мова – мова програмування, призначена для подання програм у формі, що дозволяє виконувати їх безпосередньо технічними засобами обробки даних. Штучна мова – мова, правила якої точно встановлені до її використання.

МОНАРХ, -а, ч. Єдиновладний голова держави (король, цар, імператор і т. ін.).

МОНАРХІЯ, -ї, ж. Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи – монарха. // Держава з такою формою правління.

МОРАЛЬ, -і, ж. 1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). 2. Повчальний висновок із чогось. 3. розм. Повчання, настанови, поради. ** Читати (прочитати і т. ін.) мораль – повчати, давати настанови, поради.